Весілля

Колись наш Тоха ходив холостий,
Красивий, вільний — хлопець золотий.
Казав: «Мені весілля не потрібне!»
Аж тут Поліна — і життя вже інше!

Поліна глянула — Антон пропав,
Напевно, сам ще цього не знав.
Вона сказала: «Будеш мій герой!»
І все — Антон уже пішов за нею в бій!

Приспів:
Ой, Поліна, ой, Поліна,
Ти Антона полонила!
Антон тепер не сам гуляє —
Поліна план йому складає!

Гірко! Гірко! Наливай!
Молодих усі вітай!
Щоб любов була без краю —
А Антон Поліну слухає!
Тепер у хаті буде все як треба:
Поліна знає — де диван, де небо.
Антон питає: «А де мої ключі?»
«Там, де поклав!» — і шукає їх всю ніч!

Вона сказала: «Будем жити дружно!»
Антон подумав: «Так, напевно, треба… дуже!»
Він зрозумів просту життєву суть:
Щасливий чоловік — коли сказали «буде»!
Ой, Поліна, ой, Поліна,
Ти Антона полонила!
Антон тепер не сам гуляє —
Поліна план йому складає!

Гірко! Гірко! Наливай!
Молодих усі вітай!
Щоб кохання — на віки,
І щоб не сварились через носки!
Антон тепер сімейний чоловік,
Та холостяцький сон йому вже втік.
Бо тільки вранці відкриває очі —
Поліна каже: «Антон, ти мені потрібен!»

А якщо раптом буде суперечка,
То вирішить все одна маленька реченька:
«Поліна права!» — скаже наш Антон,
І зразу мир, любов і самовар готов!

Classical, Classic Rock